The Weaver Who Gave Words to Machines

Once there was a clever weaver named Jana.

Колись жила розумна ткаля на ім'я Яна.

She did not weave cloth.

Вона не ткала тканину.

She wove words into patterns that machines could read.

Вона вплітала слова у шаблони, які машини могли читати.

In her village, the market keepers had big problems.

У її селі торговці на ринку мали великі проблеми.

They had many numbers to count.

Їм потрібно було рахувати багато чисел.

They had many orders to write.

Їм потрібно було записувати багато замовлень.

Everything was done by hand and it took a very long time.

Усе робилося вручну і займало дуже багато часу.

Jana thought: machines can help, but only if they understand the language of business.

Яна подумала: машини можуть допомогти, але лише якщо вони розуміють мову бізнесу.

So Jana began to write.

Тож Яна почала писати.

She wrote rules for how a machine should read a number.

Вона написала правила того, як машина має читати число.

She wrote rules for how a machine should follow an order.

Вона написала правила того, як машина має виконувати команду.

She worked with many others to build a shared language.

Вона працювала з багатьма іншими, щоб створити спільну мову.

Some people said the language was too plain.

Деякі люди казали, що мова надто проста.

They wanted something clever and full of tricks.

Вони хотіли чогось розумного та хитрого.

But Jana said: plain is best.

Але Яна сказала: простота найкраща.

A simple word is better than a fancy one if everyone can understand it.

Просте слово краще за вишукане, якщо кожен може його зрозуміти.

Years passed.

Минали роки.

Jana also made a second language for harder problems.

Яна також створила другу мову для складніших завдань.

She organized great meetings so that all the language makers could share their ideas.

Вона організовувала великі зустрічі, щоб усі творці мов могли ділитися ідеями.

She became a leader among them.

Вона стала їхнім лідером.

She was the first woman to lead their whole group.

Вона була першою жінкою, яка очолила всю їхню групу.

When Jana was old, she smiled.

Коли Яна стала старою, вона посміхнулася.

Across the land, in every counting house and every shop, her plain words still ran inside the machines.

По всій землі, у кожній конторі та кожній крамниці, її прості слова досі працювали всередині машин.

No one saw them.

Їх ніхто не бачив.

But everything worked because of them.

Але все працювало завдяки їм.

The greatest work is often the work no one sees.

Найбільша робота — це часто та робота, яку ніхто не бачить.