The Secret Language of Tiny Cells

Sahra worked alone in the small laboratory every night.

Сахра щовечора працювала одна в маленькій лабораторії.

She looked through her microscope for many hours.

Вона по кілька годин дивилася у свій мікроскоп.

The other scientists went home at five o'clock.

Інші науковці йшли додому о п'ятій годині.

But Sahra stayed until midnight.

Але Сахра залишалася до півночі.

She studied tiny cells that nobody understood.

Вона вивчала крихітні клітини, яких ніхто не розумів.

These cells were very strange.

Ці клітини були дуже дивні.

They moved in circles.

Вони рухалися по колу.

They changed colors from blue to green.

Вони змінювали колір із синього на зелений.

Sometimes they disappeared completely.

Іноді вони зникали зовсім.

Her boss Dr. Miller did not believe her reports.

Її керівник доктор Міллер не вірив її звітам.

He said the cells were just dust or dirt.

Він казав, що клітини — це лише пил або бруд.

He told Sahra to stop wasting time.

Він наказав Сахрі припинити марнувати час.

But Sahra knew something important was happening.

Та Сахра знала, що відбувається щось важливе.

One Tuesday evening, Sahra prepared a new sample.

Якось у вівторок увечері Сахра підготувала новий зразок.

She put it under the microscope carefully.

Вона обережно поставила його під мікроскоп.

Then she looked through the eyepiece.

Потім зазирнула в окуляр.

What she saw made her heart beat fast.

Побачене змусило її серце прискорено битися.

The cells were building something.

Клітини щось будували.

They worked together like tiny construction workers.

Вони працювали разом, наче крихітні будівельники.

First, they made small squares.

Спочатку вони створили маленькі квадрати.

Then they connected the squares together.

Потім поєднали квадрати між собою.

Soon they created a perfect triangle shape.

Невдовзі вони утворили ідеальний трикутник.

Sahra wrote down everything she saw.

Сахра записала все, що бачила.

She took many photographs.

Вона зробила багато фотографій.

She measured the triangle with special tools.

Вона виміряла трикутник спеціальними приладами.

It was exactly two millimeters wide.

Його ширина становила рівно два міліметри.

The next morning, Sahra showed her photos to Dr. Miller.

Наступного ранку Сахра показала фотографії доктору Міллеру.

He looked at them for a long time.

Він довго їх розглядав.

His face became very serious.

Його обличчя стало дуже серйозним.

He called three other scientists immediately.

Він негайно покликав ще трьох науковців.

"This changes everything we know," Dr. Miller said quietly.

Це змінює все, що ми знаємо", — тихо сказав доктор Міллер.

"These cells can think and plan together."

Ці клітини можуть думати й планувати разом".

But when they returned to the laboratory, something was wrong.

Але коли вони повернулися до лабораторії, щось було не так.

The triangle was gone.

Трикутник зник.

The cells were moving randomly again.

Клітини знову рухалися безладно.

They looked like normal, boring cells.

Вони виглядали як звичайні, нудні клітини.

Dr. Miller shook his head sadly.

Доктор Міллер сумно похитав головою.

He walked away disappointed.

Він розчаровано пішов.

The other scientists followed him.

Інші науковці пішли за ним.

They thought Sahra had made a mistake.

Вони вирішили, що Сахра помилилася.

Sahra felt very frustrated and alone.

Сахра почувалася дуже розчарованою й самотньою.

She sat down at her desk.

Вона сіла за свій стіл.

She put her head in her hands.

Вона сховала голову в долонях.

Maybe she was crazy after all.

Може, вона й справді збожеволіла.

Then she heard a tiny sound.

Тоді вона почула крихітний звук.

It came from the microscope area.

Він долинав із боку мікроскопа.

She looked through the eyepiece again quickly.

Вона швидко знову зазирнула в окуляр.

The cells were back to work.

Клітини знову взялися до роботи.

This time they were building a small circle.

Цього разу вони будували маленьке коло.

But something else was different now.

Але тепер було ще щось інше.

One cell was glowing bright yellow.

Одна клітина світилася яскраво-жовтим.

The yellow cell moved toward the edge slowly.

Жовта клітина повільно попливла до краю.

It stopped right at the microscope lens.

Вона зупинилася просто біля лінзи мікроскопа.

Then it began flashing like a light bulb.

Потім почала блимати, мов лампочка.

Sahra realized the truth suddenly.

Сахра раптово зрозуміла правду.

The cells knew she was watching them.

Клітини знали, що вона за ними стежить.

They only worked when she was alone.

Вони працювали лише тоді, коли вона була сама.

They were trying to communicate with her.

Вони намагалися з нею спілкуватися.

She grabbed her notebook and started writing fast.

Вона схопила свій зошит і почала швидко писати.

This was the biggest discovery in science history.

Це було найбільше відкриття в історії науки.

But she had to prove it carefully.

Та їй треба було ретельно це довести.

She needed better evidence than photographs.

Їй були потрібні кращі докази, ніж фотографії.

Sahra smiled and prepared another sample.

Сахра всміхнулася й підготувала ще один зразок.

She would stay all night again.

Вона знову залишиться на всю ніч.

She would learn their secret language.

Вона вивчить їхню таємну мову.

Tomorrow she would change the world forever.

Завтра вона назавжди змінить світ.

The yellow cell flashed three times.

Жовта клітина блимнула тричі.

Then it started building something new.

Потім вона почала будувати щось нове.