The Care-Experience Curriculum

People with disabilities and those who grew up in the care system often find themselves in an uncomfortable position.

Люди з інвалідністю та ті, хто виростав у системі опіки, часто опиняються в незручному становищі.

Organizations invite them to share their stories.

Організації запрошують їх поділитися своїми історіями.

But then the decisions are made by others.

Але потім рішення приймають інші.

Their experience becomes decoration, not input.

Їхній досвід стає прикрасою, а не внеском.

A network of disabled and care-experienced people in the United Kingdom decided to change this.

Мережа людей з інвалідністю та з досвідом перебування в системі опіки у Великій Британії вирішила змінити це.

They did not want to be consulted.

Вони не хотіли, щоб їх просто консультували.

They wanted to build something others could actually use.

Вони хотіли створити щось, чим інші могли б справді скористатися.

They created a curriculum based on their lived experience.

Вони створили навчальну програму на основі свого особистого досвіду.

The curriculum included training modules for social workers and policy teams.

Навчальна програма включала модулі для соціальних працівників та команд з питань політики.

It covered topics like how institutional language can exclude people, how to make meetings accessible, and how to support someone without taking over their choices.

Він охоплював теми: як інституційна мова може виключати людей, як зробити зустрічі доступними, та як підтримувати когось, не перебираючи на себе його вибір.

The people who designed the curriculum had been through the systems they were now teaching others to improve.

Люди, які розробили навчальну програму, самі пройшли через системи, які тепер вчили інших покращувати.

That gave the material a different kind of authority.

Це надало матеріалу особливий авторитет.

Trainees said the sessions felt more honest and more useful than standard professional development courses.

Учасники навчання казали, що сесії відчувалися чеснішими та кориснішими, ніж стандартні курси професійного розвитку.

In some local councils, the curriculum is now embedded in staff training.

У деяких місцевих радах навчальна програма тепер включена до підготовки персоналу.

Some of the curriculum designers were also invited to join advisory boards.

Деяких розробників навчальної програми також запросили до консультативних рад.

But they were clear about the difference between advising and deciding.

Але вони чітко розуміли різницю між порадою та рішенням.

They pushed for real seats at the table, not just a moment to speak.

Вони домагалися справжніх місць за столом, а не лише моменту для виступу.

Knowledge built from lived experience is not a soft add-on.

Знання, побудовані на основі особистого досвіду, — це не другорядне доповнення.

It is evidence.

Це доказ.