De Sterren-Schrijfster Die de Hemelreis Redde

Er was eens een jonge vrouw genaamd Mara die graag instructies schreef voor denkende machines.

Колись давно жила молода жінка на ім'я Мара, яка любила писати інструкції для думаючих машин.

Ze werkte in een grote toren waar slimme mensen een schip bouwden om naar de maan te reizen.

Вона працювала у великій вежі, де розумні люди будували корабель для подорожі на місяць.

Mara bracht haar kleine dochter mee naar de toren op stille nachten.

Мара приводила свою маленьку доньку до вежі в тихі ночі.

Terwijl anderen sliepen, schreef Mara lange rollen met instructies.

Поки інші спали, Мара писала довгі сувої інструкцій.

De instructies vertelden het schip wat het moest doen als er iets mis ging.

Інструкції говорили кораблю, що робити, коли щось піде не так.

Haar vrienden lachten een beetje.

Її друзі трохи засміялися.

"Wat als er niets misgaat?" zeiden ze.

«А що, якщо нічого не піде не так?» — сказали вони.

Mara glimlachte.

Мара посміхнулася.

"Dan zullen de instructies slapen.

«Тоді інструкції будуть спати.

Maar als er iets misgaat, zullen ze wakker worden."

Але якщо щось піде не так, вони прокинуться.»

De dag van de grote reis was aangebroken.

День великої подорожі настав.

Mara keek vanuit de toren toe hoe het schip de lucht in steeg.

Мара спостерігала з вежі, як корабель піднімався в небо.

Toen klonk er een waarschuwingsbel in het schip.

Тоді всередині корабля залунав попереджувальний дзвін.

Er werden te veel taken tegelijk uitgevoerd.

Забагато завдань виконувалося одночасно.

De denkende machine van het schip raakte in de war.

Думаюча машина корабля починала плутатися.

Maar de instructies van Mara werden wakker.

Але інструкції Мари прокинулися.

Ze zeiden: "Doe alleen de belangrijkste dingen.

Вони сказали: «Роби лише найважливіші речі.

Laat de rest los."

Відпусти решту.»

De denkende machine luisterde.

Думаюча машина послухалася.

Het hield alleen de belangrijkste taak in leven.

Вона залишила живим лише найважливіше завдання.

Het schip bereikte de maan.

Корабель досяг місяця.

Daarna juichten alle mensen voor de dappere reizigers.

Після цього всі вітали сміливих мандрівників.

Maar weinigen juichten voor Mara.

Але мало хто вітав Мару.

De torens met instructies die ze had geschreven waren groter dan zijzelf.

Вежі інструкцій, які вона написала, були вищі за неї саму.

Ze hielden het schip veilig.

Вони тримали корабель у безпеці.

Toch noemden mensen ze gewoon "de software," niet "Mara's werk."

Проте люди називали їх просто «програмним забезпеченням», а не «роботою Мари».

Mara stoorde zich daar niet lang aan.

Мара довго не переймалася.

Ze wist wat ze had gedaan.

Вона знала, що зробила.

Ze gaf haar werk een trotse naam: software engineering.

Вона дала своїй роботі горде ім'я: програмна інженерія.

Ze wilde dat iedereen wist dat het schrijven van instructies voor machines echt werk was, net zo serieus als het bouwen van bruggen of het ontwerpen van motoren.

Вона хотіла, щоб усі знали, що написання інструкцій для машин — це справжня робота, така ж серйозна, як будівництво мостів або проектування двигунів.

En de naam bleef bestaan.

І ім'я прижилося.

Moraal: Geef je werk een trotse naam, en anderen zullen leren het te respecteren.

Мораль: Назви свою роботу з гордістю, і інші навчаться її поважати.