2 Samuel Paths of Kingship

David mourned Saul and Jonathan before receiving the crown in Hebron.

Давид був помазаний царем над Юдою, а згодом і над усім Ізраїлем.

Tribes gathered and anointed him king over all Israel in a unified ceremony.

Він завоював Єрусалим, зробивши його містом миру та центром поклоніння.

Jerusalem was captured and became the city of David with songs and celebration.

З великою радістю він привіз Ковчег Завіту, танцюючи перед Господом.

The ark returned with dancing priests, reminding everyone that worship led the nation.

Бог пообіцяв Давиду, що його трон і рід триватимуть вічно.

God promised David an enduring house, even as the king longed to build a temple.

Це завітна обіцянка була основою надії Ізраїлю на майбутнього Месію.

David showed kindness to Mephibosheth, seating him at the royal table despite former rivalries.

Давид виявив доброту до Мефівошета, сина свого померлого друга Йонатана.

Victories expanded the borders and brought surrounding nations into peace agreements.

Але навіть такий великий цар, як Давид, зіткнувся з серйозними спокусами.

One evening David stayed home, saw Bathsheba, and misused power to hide sin.

Його помилка з Вірсавією принесла глибокий смуток і наслідки в його дім.

Nathan's parable exposed the injustice, and David repented with a broken heart.

Пророк Натан сміливо викрив гріх царя, закликаючи його до покаяння.

Consequences rippled through the palace, though God's mercy still held the covenant.

Давид щиро плакав, просячи у Бога чистого серця і нового духу.

Amnon's violence shattered Tamar's life and sparked Absalom's burning anger.

Його син Авесалом повстав, змусивши Давида знову тікати в пустелю.

Absalom won hearts at the gate and briefly seized Jerusalem before fleeing.

Навіть під час зради Давид виявляв милосердя до тих, хто його переслідував.

David wept when Absalom died, balancing grief and the need to lead a wounded people.

Війна закінчилася трагедією для Авесалома, і Давид глибоко оплакував свого сина.

Shimei's insults were forgiven, illustrating how mercy steadies authority.

Він повернувся в Єрусалим, намагаючись відновити єдність серед племен.

A famine and later a census reminded David to seek guidance before acting.

У свої останні дні Давид славив Бога як свою скелю і надійний притулок.

The book closes with songs of praise and a purchased altar, pointing to hope beyond failure.

Він підготував ґрунт для свого сина Соломона, щоб той збудував дім Божий.

Moral: Integrity grows when repentance, justice, and mercy stay linked.

Мораль: Справжня велич полягає не в досконалості, а в щирому покаянні перед Богом.