2 Самуїла: Шляхи царювання

Давид був помазаний царем над Юдою, а згодом і над усім Ізраїлем.

David mourned Saul and Jonathan before receiving the crown in Hebron.

Він завоював Єрусалим, зробивши його містом миру та центром поклоніння.

Tribes gathered and anointed him king over all Israel in a unified ceremony.

З великою радістю він привіз Ковчег Завіту, танцюючи перед Господом.

Jerusalem was captured and became the city of David with songs and celebration.

Бог пообіцяв Давиду, що його трон і рід триватимуть вічно.

The ark returned with dancing priests, reminding everyone that worship led the nation.

Це завітна обіцянка була основою надії Ізраїлю на майбутнього Месію.

God promised David an enduring house, even as the king longed to build a temple.

Давид виявив доброту до Мефівошета, сина свого померлого друга Йонатана.

David showed kindness to Mephibosheth, seating him at the royal table despite former rivalries.

Але навіть такий великий цар, як Давид, зіткнувся з серйозними спокусами.

Victories expanded the borders and brought surrounding nations into peace agreements.

Його помилка з Вірсавією принесла глибокий смуток і наслідки в його дім.

One evening David stayed home, saw Bathsheba, and misused power to hide sin.

Пророк Натан сміливо викрив гріх царя, закликаючи його до покаяння.

Nathan's parable exposed the injustice, and David repented with a broken heart.

Давид щиро плакав, просячи у Бога чистого серця і нового духу.

Consequences rippled through the palace, though God's mercy still held the covenant.

Його син Авесалом повстав, змусивши Давида знову тікати в пустелю.

Amnon's violence shattered Tamar's life and sparked Absalom's burning anger.

Навіть під час зради Давид виявляв милосердя до тих, хто його переслідував.

Absalom won hearts at the gate and briefly seized Jerusalem before fleeing.

Війна закінчилася трагедією для Авесалома, і Давид глибоко оплакував свого сина.

David wept when Absalom died, balancing grief and the need to lead a wounded people.

Він повернувся в Єрусалим, намагаючись відновити єдність серед племен.

Shimei's insults were forgiven, illustrating how mercy steadies authority.

У свої останні дні Давид славив Бога як свою скелю і надійний притулок.

A famine and later a census reminded David to seek guidance before acting.

Він підготував ґрунт для свого сина Соломона, щоб той збудував дім Божий.

The book closes with songs of praise and a purchased altar, pointing to hope beyond failure.

Мораль: Справжня велич полягає не в досконалості, а в щирому покаянні перед Богом.

Moral: Integrity grows when repentance, justice, and mercy stay linked.