Газета Тюремного Поета
De Krant van de Gevangenis-Dichter
Маркус, поет у в'язниці, разом з іншими ув'язненими засновує щомісячний бюлетень, який дає їм можливість писати, бути почутими та спілкуватися.
Маркус писав вірші ще з підліткового віку.
Marcus schreef al gedichten sinds hij een tiener was.
Він писав у зошитах, на звороті конвертів, на будь-якому папері, який міг знайти.
Hij schreef in notitieboeken, op de achterkanten van enveloppen, op wat voor papier hij ook kon vinden.
Коли його відправили до в'язниці у двадцять шість років, він продовжував писати.
Toen hij op zesentwintigjarige leeftijd naar de gevangenis werd gestuurd, bleef hij schrijven.
У в'язниці була невелика бібліотека.
De gevangenis had een kleine bibliotheek.
Бібліотекар приходила двічі на тиждень.
Een bibliothecaris bezocht twee keer per week.
Вона помітила його зошити і запитала, чи може вона прочитати деякі його твори.
Ze merkte zijn notitieboeken op en vroeg of ze wat van zijn werk mocht lezen.
Він сказав так.
Hij zei ja.
Вона сказала, що його письмо ясне і чесне, і що інші люди всередині можуть отримати користь від його читання.
Ze zei dat zijn schrijven helder en eerlijk was en dat andere mensen binnen er baat bij konden hebben om het te lezen.
Разом вони придумали ідею: щомісячний бюлетень, написаний ув'язненими для ув'язнених.
Samen bedachten ze een idee: een maandelijkse nieuwsbrief geschreven door gedetineerden, voor gedetineerden.
Адміністрація в'язниці схвалила це з умовами.
De gevangenisadministratie keurde het goed met voorwaarden.
Нічого запального, жодних імен, які могли б спричинити конфлікт, жодного вмісту, що порушував правила безпеки.
Niets opruiends, geen namen die conflicten konden veroorzaken, geen inhoud die veiligheidsregels schond.
У цих межах Маркус зібрав перший випуск.
Binnen die grenzen stelde Marcus het eerste nummer samen.
Він попросив інших долучитися.
Hij vroeg anderen bij te dragen.
Деякі писали вірші.
Sommigen schreven gedichten.
Один чоловік написав коротке оповідання.
Een man schreef een kort verhaal.
Інший написав лист синові, який він ніколи не відправляв.
Een ander schreef een brief aan zijn zoon die hij nooit had verzonden.
Бюлетень друкувався на двох аркушах паперу і розповсюджувався вручну.
De nieuwsbrief werd op twee vellen papier gedrukt en met de hand verspreid.
Люди читали його.
Mensen lazen het.
Вони говорили про нього під час їжі.
Ze praatten er tijdens de maaltijden over.
Деякі просили долучитися до наступного випуску.
Sommigen vroegen om bij te dragen aan het volgende nummer.
Бюлетень виходив три роки.
De nieuwsbrief liep drie jaar.
Він давав людям причину писати ретельно.
Het gaf mensen een reden om zorgvuldig te schrijven.
Він давав їм спосіб бути почутими без судді чи адвоката в кімнаті.
Het gaf hen een manier om gehoord te worden zonder een rechter of advocaat in de kamer.
Коли Маркуса звільнили, він забрав з собою примірники кожного випуску.
Toen Marcus werd vrijgelaten, nam hij exemplaren van elk nummer mee.
Пізніше він сказав, що випуск бюлетеня був найкориснішою справою, яку він зробив всередині.
Later zei hij dat het maken van de nieuwsbrief het nuttigste was wat hij binnen had gedaan.
Він навчився редагувати, слухати інші голоси і створювати щось із нічого.
Hij had geleerd te redigeren, naar andere stemmen te luisteren en iets van niets te maken.