Кетлін Бут, Грейс Гоппер та піонерки, які дали машинам мову
Kathleen Booth, Grace Hopper, and the Pioneers Who Gave Machines Language
Кетлін Бут, Катерина Ющенко, Грейс Гоппер та Джін Семмет кожна винайшла мову програмування, яка вирішувала проблему, яку попередня не могла вирішити, зводячи вежу комп'ютерних мов, якими програмісти користуються сьогодні.
Колись давно люди могли давати інструкції комп'ютерам лише за допомогою довгих рядів перемикачів і цифр.
Once upon a time, people could only give instructions to computers using long rows of switches and numbers.
Потім, одна за одною, група видатних жінок змінила все.
Then, one by one, a group of remarkable women changed everything.
Кетлін Бут працювала з ранніми комп'ютерами в Birkbeck College у Лондоні та створила одну з перших мов асемблера.
Kathleen Booth worked on early computers at Birkbeck College in London and created one of the first assembly languages.
Її мова асемблера дозволяла програмістам писати символічні інструкції замість сирих двійкових чисел.
Her assembly language let programmers write symbolic instructions instead of raw binary numbers.
Тепер машина могла запам'ятовувати команди за назвою, а не лише за позицією.
Now the machine could remember commands by name, not just by position.
Катерина Ющенко працювала в Києві та винайшла мову програмування Address у 1955 році.
Kateryna Yushchenko worked in Kyiv and invented the Address programming language in 1955.
Вона запровадила непряму адресацію, що означало: програма могла слідувати за вказівником, щоб знайти інформацію, збережену будь-де в пам'яті.
She introduced indirect addressing, which meant a program could follow a pointer to find information stored anywhere in memory.
Це було як залишити записку: відповідь у іншій кімнаті.
This was like leaving a note saying the answer is in the other room.
Грейс Гоппер служила у ВМС США і вважала, що програмування має читатися як звичайна англійська.
Grace Hopper worked in the United States Navy and believed that programming should read like plain English.
Вона допомогла розробити COBOL — мову, яка використовувала слова ADD і MOVE замість дивних кодів.
She helped develop COBOL, a language that used words like ADD and MOVE instead of strange codes.
Тепер ділова людина могла читати, що робить машина.
Now a business person could read what the machine was doing.
Джін Семмет пішла далі й створила FORMAC — одну з перших мов, що могла маніпулювати алгебраїчними символами.
Jean Sammet pushed further and built FORMAC, one of the first languages that could manipulate algebra symbols.
Вона записувала математичні вирази так, як математики пишуть їх на папері.
It wrote mathematical expressions the way mathematicians write them on paper.
Кожна з цих жінок вирішувала реальну проблему, яку попередня мова не могла вирішити.
Each of these women solved a real problem that the previous language could not solve.
Кожна мова будувалася на попередній, як поверхи зростаючої вежі.
Each language built on the one before it, like floors of a rising tower.
Роки минали, і вежа ставала дуже високою.
Years passed, and the tower grew very tall.
Молоді студенти вивчали нові мови, не знаючи, хто поклав перші камені.
Young students learned new languages without knowing who had laid the first stones.
Але історія була там, чекаючи, щоб її розповіли.
But the history was there, waiting to be told.
Ці імена не повинні бути забуті.
These names must not be forgotten.
Мораль: Кожну мову, якою ми говоримо, вперше говорив хтось достатньо сміливий, щоб її винайти.
Moral: Every language we speak was first spoken by someone brave enough to invent it.