Ткаля, Яка Подарувала Вікна Світу

У долині миготливих машин жила ткаля на ім'я Ада.

In een vallei van knipperende machines woonde een wever genaamd Ada.

Поки інші говорили про верстати як про інструменти для експертів, Ада мріяла про верстат, яким міг би скористатися кожен.

Terwijl anderen over weefgetouwen spraken als gereedschap voor experts, droomde Ada van een weefgetouw dat iedereen kon gebruiken.

Вона приєдналась до великої майстерні під назвою Кришталева Лабораторія, де розумні люди будували мислячі машини.

Ze sloot zich aan bij een groot werkplaats genaamd het Kristallaboratorium, waar slimme mensen denkende machines bouwden.

Ада працювала над особливим верстатом під назвою Живий Потік.

Ada werkte aan een speciaal weefgetouw genaamd de Levende Draad.

Цей верстат не працював з нитками і голками.

Dit weefgetouw werkte niet met draden en naalden.

Він працював з картинками, вікнами і маленькими вказівними паличками.

Het werkte met afbeeldingen, vensters en kleine aanwijsstokjes.

Ада показала Живий Потік багатьом гостям.

Ada toonde de Levende Draad aan veel bezoekers.

Одна група прийшла з далекого саду.

Een groep kwam uit een ver boomgaard.

Вони уважно дивились і нічого не говорили, але їхні очі були сповнені ідей.

Ze keken aandachtig en zeiden niets, maar hun ogen waren vol ideeën.

Роки потому скрізь з'явились верстати з вікнами і вказівними паличками.

Jaren later verschenen overal weefgetouwen met vensters en aanwijsstokjes.

Кожен дім, кожна школа, кожна крамниця мали один.

Elk huis, elke school, elke winkel had er één.

Будівники саду стали відомими.

De boomgaardbouwers werden beroemd.

Ім'я Ади було забуте більшістю.

Ada's naam werd door de meesten vergeten.

Але Ада продовжувала ткати.

Maar Ada bleef weven.

Вона вчила дітей думати за допомогою візерунків.

Ze leerde kinderen hoe ze met patronen konden denken.

Вона сказала, що найкраща тканина створюється тоді, коли багато рук навчаються ткати.

Ze zei dat het mooiste kleed wordt gemaakt wanneer vele handen leren weven.