Зоряна Вершниця, що Несла Небо

У яскравому, жвавому королівстві, де ракети пронизували хмари, жила дівчина на ім'я Ріва.

Dans un royaume brillant et animé où des fusées perçaient les nuages vivait une fille nommée Riva.

Вона могла обігнати вітер і розв'язувати рівняння до сніданку.

Elle pouvait dépasser le vent et résoudre des équations avant le petit-déjeuner.

Ріва однаково любила теніс і телескопи та мріяла одного дня доторкнутися до зірок власними руками.

Riva aimait autant le tennis que les télescopes, et elle rêvait de toucher un jour les étoiles de ses propres mains.

Протягом багатьох років лише чоловікам дозволялося летіти на великих срібних ракетах, які королівство запускало в небо.

Pendant de nombreuses années, seuls les hommes étaient autorisés à monter à bord des grandes fusées argentées que le royaume lançait dans le ciel.

Тоді одного ранку королівство опублікувало оголошення, що розумні та сміливі люди всіх видів тепер ласкаво запрошуються до екіпажів ракет.

Puis un matin, le royaume afficha un avis indiquant que des personnes intelligentes et courageuses de toutes sortes étaient désormais les bienvenues pour rejoindre les équipages des fusées.

Ріва відгукнулася на заклик, пройшла всі випробування і була обрана для польоту — перша жінка з королівства, яка коли-небудь це зробила.

Riva répondit à l'appel, réussit chaque test et fut choisie pour voler — la première femme du royaume à le faire.

Але коли настав день її запуску, оповідачі в натовпі не писали про її майстерність роботи з приладами чи розуміння зірок.

Mais quand le jour de son lancement arriva, les conteurs dans la foule n'écrivirent pas sur son habileté avec les instruments ni sur sa compréhension des étoiles.

Натомість вони запитували про її волосся, почуття та чи буде вона плакати в космосі.

Au lieu de cela, ils lui demandèrent parler de ses cheveux, de ses sentiments et si elle pleurerait dans l'espace.

Ріва спокійно посміхнулась, забралась у ракету і все одно полетіла.

Riva sourit calmement, monta dans la fusée et vola quand même.

Високо над світом вона поглянула вниз на маленьке, блискуче королівство внизу.

Très haut au-dessus du monde, elle regarda le petit royaume scintillant en dessous.

Цей вид наповнив її спокоєм, який жодне запитання не могло порушити.

Le spectacle la remplit d'une paix qu'aucune question ne pouvait troubler.

Коли вона повернулася, Ріва вирішила, що найкраще відповідати на ті поверхневі запитання — навчаючи.

Lorsqu'elle revint, Riva décida que la meilleure façon de répondre à ces questions superficielles était d'enseigner.

Вона збудувала школу для юних учнів, особливо дівчат, і сказала їм, що небо — це не стеля, а початок.

Elle construisit une école pour les jeunes élèves, surtout les filles, et leur dit que le ciel n'était pas un plafond mais un début.

Рік за роком вона тихо й радісно працювала, ділячись наукою з кожною дитиною, яка була готова підняти погляд.

Année après année, elle travailla tranquillement et joyeusement, partageant la science avec chaque enfant prêt à lever les yeux.

Більшу частину свого життя Ріва тримала частину себе дуже приватною.

Pendant la majeure partie de sa vie, Riva garda une partie d'elle-même très privée.

Людина, яку вона любила найбільше, була її супутницею багатьох років.

La personne qu'elle aimait le plus était sa compagne depuis de nombreuses années.

Лише після того, як Ріва пішла, світ дізнався її повну історію.

Ce n'est qu'après le départ de Riva que le monde connut toute son histoire.

Люди відчували сум, що вона це приховувала, і вдячність, що прожила це так повно.

Les gens furent tristes qu'elle l'ait caché et reconnaissants qu'elle l'ait vécu si pleinement.

Її ракети та її школа стали її найсправжнішою спадщиною.

Ses fusées et son école devinrent son plus vrai héritage.

Вона наполягала на тому, щоб робити роботу, а не виступати для натовпу.

Elle insistait pour faire le travail, pas pour se produire devant la foule.

Мораль: Справжня велич живе в роботі, яку ти робиш, а не в історії, яку інші про тебе розповідають.

Morale : La vraie grandeur réside dans le travail que tu accomplis, pas dans l'histoire que les autres racontent sur toi.