Подруги, що здолали гори заради любові
Friends Who Climbed Mountains for Love
Коли Роза втрачає маму, тридцять її однокласниць вирушають у небезпечний похід гірськими стежками, аби бути поруч. Їхня подорож показує, що справжня дружба вимірюється не словами, а готовністю проходити найважчі дороги разом.
У селі високо в Смарагдових Горах тридцять юних учениць жили разом у Домі Навчання.
In a village high in the Emerald Mountains, thirty young scholars lived together at the Learning House.
Щодня вони старанно навчалися, ділячись книжками й мріями про світле майбутнє.
They studied hard each day, sharing books and dreams of bright futures.
Одного ранку вони почули сумну новину про свою подругу Розу, чия мама померла в далекому гірському селі.
One morning, they heard sad news about their friend Rosa, whose mother had died in a faraway mountain village.
Дівчата знали, що Розі потрібна їхня підтримка, але її дім був дуже далеко.
The girls knew Rosa needed them, but her home was very far away.
Вони їхали гучними гірськими велосипедами дві години звивистими стежками.
They rode on loud mountain bikes for two hours through winding paths.
Потім залишили велосипеди й іще дві години підіймалися пішки крутими, кам'янистими стежками.
Then they left the bikes behind and walked on foot for two more hours up steep, rocky trails.
Гірські стежки були небезпечними, із сипким камінням та глибокими долинами внизу.
The mountain paths were dangerous, with loose stones and deep valleys below.
Але всі тридцять дівчат трималися за руки й допомагали одна одній дертися вгору.
But the thirty girls held hands and helped each other climb.
Вони були в синіх шкільних формах і співали лагідні пісні, крокуючи разом.
They wore their blue school uniforms and sang gentle songs as they walked together.
Коли вони нарешті дісталися села Рози, уся громада була вражена.
When they finally reached Rosa's village, the whole community was amazed.
Мати Рози подивилася на всі юні обличчя й заплакала від щастя.
Rosa's mother looked at all the young faces and began to cry happy tears.
Крізь свій смуток вона прошепотіла,
Through her sadness, she whispered,
«У моєї Рози є справжня родина.»
'My Rosa has a real family.'
Дівчата залишилися на церемонію, а потім разом вирушили в довгу дорогу додому.
The girls stayed for the ceremony, then made the long journey home together.
Роза ніколи не забула, як її подруги перетнули гори, щоб бути з нею.
Rosa never forgot how her friends crossed mountains to be with her.
Їхня дружба стала міцнішою, ніж будь-яка гора.
Their friendship became stronger than any mountain could ever be.
Мораль: справжня дружба проявляється не в легкі часи, а коли ми обираємо важкі стежки заради тих, кого любимо.
Moral: True friendship shows itself not in easy times, but when we choose to walk difficult paths for those we love.