Кентерберійські оповіді
The Canterbury Tales
Гурт паломників, що прямують до Кентербері, скорочує час у дорозі, розповідаючи одне одному історії. Кожен мандрівник ділиться власною оповідкою, відкриваючи свій характер і барвистий світ середньовічної Англії.
Мене звати Автобус номер 42.
My name is Bus Number 42.
Я щодня їжджу тією самою дорогою.
I drive the same road every day.
А сьогодні день особливий.
Today is special.
До мене сідає багато людей.
Many people get on my bus.
Усі хочуть поїхати до великого міста на фестиваль.
They all want to go to the big city for a festival.
Спершу сідає молода жінка.
First, a young woman sits down.
На ній біла сукня.
She wears a white dress.
Вона розповідає всім:
She tells everyone,
«Я працюю в крамниці квітів.»
"I work at a flower shop."
«Любов — найважливіше в житті.»
"Love is the most important thing in life."
Вона говорить про свого хлопця.
She talks about her boyfriend.
Усі пасажири посміхаються.
All the passengers smile.
Потім заходить літній чоловік.
Next, an old man gets on.
У нього велика торба з інструментами.
He has a big bag of tools.
«Я лагоджу речі,»
"I fix things,"
— каже він.
he says.
«Важка праця робить тебе сильним.»
"Hard work makes you strong."
Він розповідає, як власними руками збудував будинок.
He tells a story about building a house with his hands.
Молода жінка закочує очі.
The young woman rolls her eyes.
Спереду сідає пані в дорогому вбранні.
A lady in expensive clothes sits in the front.
Вона постійно дивиться у свій телефон.
She looks at her phone all the time.
«Гроші — це все,»
"Money is everything,"
— голосно каже вона.
she says loudly.
«У мене три авто й великий будинок.»
"I have three cars and a big house."
Вона показує фото своїх коштовностей.
She shows pictures of her jewelry.
Старий чоловік хитає головою.
The old man shakes his head.
На зупинці застрибує кумедний чоловік.
A funny man jumps on.
Він змушує всіх сміятися.
He makes everyone laugh.
Він жартує та співає пісні.
He tells jokes and sings songs.
«Життя коротке,»
"Life is short,"
— каже він.
he says.
«Треба веселитися!»
"We must have fun!"
Навіть багата пані ледь усміхається.
Even the rich lady smiles a little.
Усередину заходить дедалі більше людей.
More people get on.
Учитель, кухар, лікар, фермер.
A teacher, a cook, a doctor, a farmer.
Кожен розповідає свою історію.
Each person tells their story.
Вони говорять про мрії й труднощі.
They talk about their dreams and problems.
Я слухаю все.
I listen to everything.
Деякі історії радісні.
Some stories are happy.
Деякі сумні.
Some are sad.
Деякі смішні.
Some are funny.
Деякі серйозні.
Some are serious.
Дорога довга.
The road is long.
Інколи люди сперечаються.
The people argue sometimes.
Багата пані стверджує, що гроші найголовніші.
The rich lady says money is best.
Старий чоловік каже, що найкраща праця.
The old man says work is best.
Молода жінка впевнена, що найкраща любов.
The young woman says love is best.
Кумедний чоловік переконує, що найкращий сміх.
The funny man says laughter is best.
Нарешті ми дістаємося великого міста.
Finally, we reach the big city.
Усі виходять із мого автобуса.
Everyone gets off my bus.
Вони тиснуть руки й обмінюються номерами телефонів.
They shake hands and exchange phone numbers.
Вони чомусь навчилися один від одного.
They learned something from each other.
Я лише автобус, але знаю правду.
I am just a bus, but I know the truth.
У кожної людини є своя історія.
Every person has a story.
Кожна історія нас чомусь навчає.
Every story teaches us something.
Найкраща подорож не про те, куди ти їдеш.
The best journey is not about where you go.
Вона про тих, кого зустрічаєш дорогою.
It is about who you meet along the way.
Завтра я знову поїду тією самою дорогою.
Tomorrow, I will drive the same road again.
Цікаво, які історії я почую наступного разу.
I wonder what stories I will hear next.