Чому небо далеко
Why the Sky is Far Away
Колись люди торкалися неба й від нього харчувалися, але жадібність відлякала Дух Неба, тож тепер воно високо й нагадує нам використовувати лише потрібне.
Давним-давно небо було дуже близько до землі.
Long ago, the sky was very close to the earth.
Люди могли доторкнутися до нього руками.
People could reach up and touch it with their hands.
Небо було м’яким і білим, наче бавовна.
The sky was soft and white like cotton.
Коли люди голодували, вони тягнулися й брали шматочки неба, щоб їх з’їсти.
When people were hungry, they would reach up and take pieces of the sky to eat.
Небо мало солодкий і приємний смак.
The sky tasted sweet and good.
Воно було наче хліб із медом.
It was like bread and honey together.
Дух Неба радів, що годує людей.
The Sky Spirit was happy to feed the people.
Але в нього було одне правило.
But the Sky Spirit had one rule.
«Беріть лише стільки, скільки потрібно»,
"Take only what you need,"
— казав Дух Неба.
said the Sky Spirit.
«Не марнуйте мій дарунок»
"Do not waste my gift."
Багато років люди дотримувалися правила.
For many years, people followed this rule.
Вони брали лише маленькі шматочки, коли були голодні.
They took only small pieces when they were hungry.
Вони не марнували небо.
They never wasted the sky.
Та з часом люди стали жадібними.
But as time passed, people became greedy.
Вони брали великі шматки навіть тоді, коли не були голодні.
They took big pieces of sky even when they were not hungry.
Вони брали дедалі більше.
They took more and more.
Вони не могли все з’їсти.
They could not eat it all.
Залишки неба викидали.
The leftover pieces of sky were thrown away.
Вони гнили на землі.
They were left on the ground to rot.
Це дуже засмутило й розгнівило Духа Неба.
This made the Sky Spirit very sad and angry.
Одного дня стара жінка взяла величезний шматок неба.
One day, an old woman took a huge piece of sky.
Він був набагато більший, ніж їй треба.
It was much bigger than she needed.
Вона з’їла трохи, але не змогла доїсти.
She ate a little bit, but she could not finish it all.
Вона спробувала сховати решту за своєю хатою.
She tried to hide the leftover sky behind her house.
Та Дух Неба бачив усе.
But the Sky Spirit saw everything.
Дух Неба дуже розсердився.
The Sky Spirit was very upset.
«Я казав брати лише необхідне»,
"I told you to take only what you need,"
— мовив він.
said the Sky Spirit.
«А ви жадібні та марнотратні».
"But you are greedy and wasteful."
«Ви не слухаєте мене»
"You do not listen to me."
Дух Неба почав віддалятися від землі.
The Sky Spirit began to move away from the earth.
Небо піднімалося все вище й вище.
Higher and higher the sky went.
Люди тягнули руки вгору, але вже не могли його торкнутися.
The people reached up with their hands, but they could not touch the sky anymore.
«Повернися, будь ласка!»
"Please come back!"
— благали люди.
cried the people.
«Ми шкодуємо!»
"We are sorry!"
«Ми більше не будемо жадібними!»
"We will not be greedy anymore!"
Але було запізно.
But it was too late.
Дух Неба подався дуже далеко.
The Sky Spirit moved far, far away.
Небо стало синім і далеким.
The sky became blue and distant.
Відтоді люди більше не могли їсти шматочки неба.
From that day on, people could no longer eat pieces of sky.
Їм довелося тяжко працювати, щоб вирощувати їжу із землі.
They had to work hard to grow food from the ground.
Вони мусили садити насіння й доглядати врожай.
They had to plant seeds and take care of crops.
Небо залишилося далеко, щоб нагадувати людям не бути жадібними.
The sky stayed far away to remind people not to be greedy.
Воно нагадує нам користуватися лише потрібним і не марнувати добрі речі.
It reminds us to use only what we need and not to waste good things.