Павич і журавель
The Peacock and the Crane
Пишний павич глузує з непоказного журавля, але коли той злітає до хмар, стає ясно: користь важливіша за красу.
Павич жив біля озера.
A peacock lived near a lake.
У нього були прекрасні, барвисті пера.
He had beautiful, colorful feathers.
Він дуже пишався своїм виглядом.
He was very proud of his looks.
Якось до озера прилетів журавель.
One day, a crane came to the lake.
Пір’я журавля було просте й сіре.
The crane had plain gray feathers.
Павич засміявся з журавля.
The peacock laughed at the crane.
«Поглянь на мене!»
"Look at me!"
сказав павич.
said the peacock.
«Мої пера такі гарні й яскраві».
"My feathers are so beautiful and bright."
«А твої — потворні та нудні».
"Your feathers are ugly and boring."
Журавель нічого злого не відповів.
The crane did not say anything mean back.
Натомість він розправив крила й злетів високо в небо.
Instead, he opened his wings and flew high into the sky.
«У тебе гарні пера»,
"You have pretty feathers,"
гукнув згори журавель.
called the crane from above.
«Але я можу летіти до хмар і бачити цілий світ».
"But I can fly to the clouds and see the whole world."
«А ти можеш лише ходити по землі».
"You can only walk on the ground."
Павич спробував злетіти, але був надто важкий.
The peacock tried to fly, but he was too heavy.
Його чудові пера стримували його на землі.
His beautiful feathers kept him down.
Павич зрозумів, що бути корисним краще, ніж просто бути красивим.
The peacock learned that being useful is better than just being pretty.