Хлопчик, який кричав «Вовк!»

Любий шановний читачу, У мальовничому селі Медоуґроув, де шепіт вітру розносить історії не гірше за найжвавіший світський листок, жив хлопчик на ім’я Тімоті.

Dearest Gentle Reader, In the quaint village of Meadowgrove, where the whispers of the wind carry tales as swiftly as any society paper, there resided a young boy named Timothy.

Запевняю, Тімоті був не звичайним юнаком: темперамент у нього був такий бурхливий, як найскандальніші балачки вищого товариства, а уява — як у найвигадливіших дебютанток.

Now, Timothy was not your ordinary lad; he possessed a spirit as lively as the ton's most scandalous gossip and an imagination that rivaled the most fanciful of debutantes.

Тімоті доручили доволі прозаїчне завдання — доглядати сільську отару.

Timothy, you see, was entrusted with the rather mundane task of tending to the village's sheep.

Служба, погодьтеся, мало личила його пристрасті до драматичних сцен.

A duty, one might say, that did not quite match his flair for the dramatic.

Тож наш юний герой опинився перед дилемою: як розважити себе, коли довкола лише тиха зграя не надто цікавих овець?

And so, our dear Timothy found himself in a predicament—how to entertain oneself whilst watching over a flock of rather uninteresting sheep?

Якось сонячного дня, коли селяни поринули у свої буденні справи, луками пролунав тривожний крик.

One sunny afternoon, as the villagers went about their daily affairs, a most alarming cry echoed through the meadows.

«Вовк!

"Wolf!

Вовк!» — вигукнув Тімоті, таким жахом наповнивши голос, що й найстійкіші серця затремтіли б.

Wolf!" Timothy shouted, his voice filled with a terror that would make even the sturdiest of hearts flutter.

Вірні сусіди кинулися йому на допомогу, озброївшись хто вилами, а хто мітлами.

The villagers, ever the dutiful neighbors, dropped their tasks and rushed to his aid, armed with pitchforks and brooms.

Але, прибувши, вони не побачили жодного вовка — лише усміхненого Тімоті, вдоволеного власним жартом.

Alas, upon arriving at the scene, they found no wolf, but rather a grinning Timothy, quite pleased with his little ruse.

«Пробачте», — хихотів він, — «хотів лише трохи оживити день».

"Forgive me," he said with a chuckle, "I merely sought to liven up the day."

Селяни, хоч і роздратовані, повернулися до роботи, похитуючи головами через його витівку.

The villagers, though slightly miffed, returned to their duties, shaking their heads at the boy's antics.

Минули тижні, і, не встоявши перед спокусою, Тімоті знову закричав: «Вовк!»

Days turned into weeks, and Timothy, finding the thrill of his first deception too tempting to resist, cried "Wolf!" once more.

Знову люди прибігли, та знову хлопчисько сміявся їм у вічі.

Again, the villagers hurried to his side, only to find the mischievous lad laughing at their expense.

Цього разу їхнє роздратування було відчутним, і вони суворо попередили його не дурити людей.

This time, their annoyance was palpable, and they warned him sternly against such foolishness.

Та, здається, Тімоті був не з тих, хто слухає настанови.

But Timothy, it seems, was not one to heed warnings.

Утретє він знову закричав: «Вовк!

For a third time, he shouted, "Wolf!

Вовк!» Але тепер селяни, втомлені його жартами, не звернули уваги.

Wolf!" Yet, this time, the villagers, weary of his tricks, paid him no mind.

Вони продовжували свої справи, вважаючи вигуки черговою спробою розбурхати спокій.

They continued with their chores, dismissing his cries as yet another attempt to stir excitement.

Та вони не знали: цього разу Тімоті говорив правду.

Little did they know, this time, Timothy's cries were genuine.

З’явився справжній вовк — лютований і голодний — уп’явши погляд у беззахисних овець.

A wolf, fierce and hungry, had indeed appeared, its eyes fixed on the helpless sheep.

Тімоті, настрашений не на жарт, кликав щосили, але марно.

Timothy, now truly frightened, called out in earnest, but his pleas fell on deaf ears.

Селяни, двічі обмануті, не мали підстав вірити йому втретє.

The villagers, having been fooled twice before, saw no reason to believe him now.

І от, любий читачу, вовк наївся бідних овець, залишивши Тімоті один на один із наслідками своєї брехні.

And so, dear reader, the wolf feasted on the poor sheep, leaving Timothy to face the consequences of his deceit.

Коли люди зрозуміли, що сталося, їх опанував жаль, та було запізно.

The villagers, upon realizing their mistake, were filled with regret, but it was too late.

Лиха вже не виправити, а довіра до Тімоті розсипалася, мов обірвана вовна.

The damage had been done, and Timothy's credibility lay in tatters, much like the remnants of the sheep's wool.

Тож пам’ятаймо, ласкавий читачу: чесність — наріжний камінь довіри.

Thus, we are reminded, dear gentle reader, that honesty is the cornerstone of trust.

Бо щойно втрачена, вона перетворюється на скарб, який найважче повернути.

For once lost, it is a treasure most difficult to regain.

Нехай історія Тімоті буде пересторогою: кличучи «Вовк!» без причини, ризикуєш лишитися зовсім сам, коли небезпека й справді постукає в двері.

Let Timothy's tale serve as a cautionary reminder that crying "Wolf!" when there is none may leave you quite alone when the real danger strikes.

Тімоті, тепер по-справжньому наляканий, кликав щиро, та його благання розчинилися в повітрі.

Селяни, обмануті вже двічі, не мали жодної причини вірити йому знову.

Тож, любий читачу, вовк поласував бідними вівцями, залишивши Тімоті сам-на-сам із наслідками власної брехні.

Коли селяни збагнули свою помилку, їх охопив жаль, але було запізно.

Завдану шкоду не виправити, а довіра до Тімоті розсипалася, мов розпатлана овеча шерсть.

Отож пам’ятаймо, любий читачу: чесність — наріжний камінь довіри.

Адже, втративши її раз, повернути цей скарб надзвичайно важко.

Нехай історія Тімоті стане застереженням: кличучи «Вовк!» без причини, ризикуєш залишитися зовсім сам, коли справжня небезпека таки прийде.