Подорож до центру Землі

Колись у гамірному Гамбурзі в Німеччині жив професор на ім'я Отто Ліденброк.

Once upon a time, in the busy city of Hamburg, Germany, lived a professor named Otto Lidenbrock.

Він був надзвичайно розумним і обожнював вивчати каміння та старовинні книжки.

He was very smart and loved studying rocks and old books.

У професора Ліденброка був юний небіж Аксель, який жив разом із ним.

Professor Lidenbrock had a young nephew named Axel who lived with him.

Аксель був добрим і допитливим хлопчиком, який любив допомагати дядькові у його дослідженнях.

Axel was a kind and curious boy who enjoyed helping his uncle with his studies.

Одного сонячного ранку професор Ліденброк знайшов у маленькій крамниці стару книгу.

One sunny morning, Professor Lidenbrock found an old book in a small shop.

Книга була дуже древньою й вкритою пилом.

The book was very old and dusty.

Він купив її й поспішив додому, щоб показати Акселю.

He bought it and hurried home to show it to Axel.

Разом вони розгорнули книгу й знайшли всередині загадковий аркуш паперу.

They opened the book together and found a mysterious piece of paper inside.

На аркуші були дивні символи та літери, яких вони не могли зрозуміти.

The paper had strange symbols and letters that they couldn't understand.

Професор Ліденброк страшенно схвилювався.

Professor Lidenbrock was very excited.

Він подумав, що папір приховує таємне послання.

He thought the paper had a secret message.

Він працював день і ніч, намагаючись розгадати загадку.

He worked all day and night, trying to solve the puzzle.

Аксель допомагав йому, але це було дуже важко.

Axel helped him, but it was very difficult.

Після багатьох годин Аксель нарешті зрозумів таємне повідомлення.

After many hours, Axel finally understood the secret message.

У ньому говорилося, що існує шлях до центру Землі!

It said that there was a way to the center of the Earth!

Послання залишив давній ісландський дослідник Арне Сакнуссем.

The message was from an old Icelandic explorer named Arne Saknussemm.

Він написав, що вхід до центру Землі знаходиться всередині ісландського вулкана Снеффельсйокюдль.

He wrote that the entrance to the center of the Earth was inside a volcano in Iceland called Snæfellsjökull.

Професор Ліденброк був у захваті.

Professor Lidenbrock was thrilled.

Він захотів негайно вирушити до Ісландії, щоб знайти вхід.

He wanted to go to Iceland immediately to find the entrance.

Аксель боявся, але він любив дядька й хотів допомогти.

Axel was scared, but he loved his uncle and wanted to help him.

Вони зібрали речі й сіли на корабель до Ісландії.

They packed their bags and took a ship to Iceland.

Подорож була довгою та виснажливою, проте зрештою вони прибули до Рейк'явіка, столиці Ісландії.

The journey was long and tiring, but they finally arrived in Reykjavik, the capital of Iceland.

У Рейк'явіку вони зустріли гіда на ім'я Ганс.

In Reykjavik, they met a guide named Hans.

Ганс був кремезним і сильним чоловіком, який чудово знав ісландські гори.

Hans was a big, strong man who knew the Icelandic mountains very well.

Він погодився допомогти їм відшукати Снеффельсйокюдль, і вся трійця розпочала шлях до вулкана.

He agreed to help them find Snæfellsjökull. The three of them started their journey to the volcano.

Вони йшли багато днів скелястими горами та холодними долинами.

They walked for many days through rocky mountains and cold valleys.

Було дуже важко, але вони не здавалися.

It was very hard, but they did not give up.

Нарешті вони дісталися Снеффельсйокюдля.

Finally, they reached Snæfellsjökull.

Вулкан був високим і вкритим льодом та снігом.

The volcano was tall and covered in ice and snow.

Вони були готові почати пригоду до центру Землі й знайшли печеру на вершині вулкана.

They were ready to start their adventure to the center of the Earth. They found a cave at the top of the volcano.

За повідомленням, це й був вхід.

According to the message, this was the entrance.

Вони зайшли до темної печери, і Ганс запалив ліхтар, щоб освітити шлях.

They entered the dark cave, and Hans lit a lantern to show the way.

Вони спускалися все нижче й нижче вглиб Землі.

They walked down, down, down into the Earth.

Стежка була вузькою й слизькою.

The path was narrow and slippery.

Аксель дуже боявся, але тримався поряд із дядьком та Гансом. Після багатьох годин вони дісталися великого підземного простору.

Axel was very scared, but he stayed close to his uncle and Hans. After many hours, they reached a big open space inside the Earth.

Це нагадувало величезний підземний світ.

It was like a huge underground world.

Навколо росли дивні рослини й сяяли камені.

There were strange plants and glowing rocks.

Вони були вражені побаченим.

They were amazed by what they saw.

Пройшовши далі, вони натрапили на велике підземне море.

They walked further and found a big underground sea.

Вода була теплою й прозорою.

The water was warm and clear.

Біля моря росли гігантські гриби й жили дивні істоти.

There were giant mushrooms and strange creatures living near the sea.

Вони збудували пліт, щоб перетнути море.

They built a raft to cross the sea.

Подорож водою була небезпечною.

The journey across the water was dangerous.

Там вирували сильні течії й здіймалися велетенські хвилі.

There were strong currents and huge waves.

Та Ганс був умілим моряком і тримав усіх у безпеці.

But Hans was a skilled sailor, and he kept them safe.

Вони бачили в підземному морі безліч див, наприклад гігантських риб і сяючих медуз.

They saw many amazing things in the underground sea, like giant fish and glowing jellyfish.

Одного дня під час плавання вони побачили велетенське морське чудовисько.

One day, while they were sailing, they saw a huge sea monster.

Було дуже страшно, але воно їх не атакувало.

It was very scary, but it did not attack them.

Вони відчули велике полегшення й продовжили подорож.

They were very relieved and continued their journey.

Після багатьох днів вони дісталися іншого берега моря.

After many days, they reached the other side of the sea.

На іншому боці вони знайшли тунель, що вів ще глибше в Землю.

On the other side, they found a tunnel that went deeper into the Earth.

Вони рушили тунелем і натрапили на велику печеру з гарячим, киплячим джерелом.

They followed the tunnel and found a big cavern with a hot, bubbling spring.

Спека була надзвичайною, і їх мучила спрага.

The heat was very intense, and they were very thirsty.

Вони напилися з джерела й відчули себе краще.

They drank some water from the spring and felt better.

Коли вони продовжили шлях, земля раптом затремтіла.

As they continued their journey, they suddenly felt the ground shaking.

Це був землетрус!

It was an earthquake!

Із стелі почали падати камені.

Rocks started falling from the ceiling.

Вони щосили побігли, рятуючись від падаючих скель.

They ran as fast as they could to escape the falling rocks.

Вони знайшли інший тунель і швидко в нього заскочили.

They found another tunnel and quickly entered it.

Тунель вів їх угору.

The tunnel led them upwards.

Вони піднімалися багато годин.

They walked up for many hours.

Спека ставала нестерпною.

The heat was becoming unbearable.

Нарешті вони побачили світло в кінці тунелю.

Finally, they saw light at the end of the tunnel.

Вони рушили до світла й знову опинилися всередині вулкана.

They walked towards the light and found themselves inside a volcano again.

Та цього разу це був інший вулкан.

But this time, it was a different volcano.

Вони пройшли весь шлях від Ісландії аж до Італії!

They had traveled all the way from Iceland to Italy!

Вони знаходилися всередині вулкана Стромболі.

They were inside the Stromboli volcano.

Вони швидко вибралися назовні й зраділи, побачивши блакитне небо.

They quickly climbed out of the volcano and were happy to see the blue sky again.

Вони повернулися на поверхню!

They had made it back to the surface!

Вони були стомлені й брудні, але надзвичайно раді, що живі.

They were tired and dirty but very happy to be alive.

Вони повернулися до Німеччини й розповіли всім про неймовірну мандрівку.

They traveled back to Germany and told everyone about their incredible journey.

Багато хто їм не повірив, та їм було байдуже.

Many people did not believe them, but they did not care.

Вони пережили пригоду всього життя та відкрили дивовижні речі в надрах Землі. Професор Ліденброк продовжив дослідження з іще більшим запалом, а Аксель пишався їхньою подорожжю.

They had experienced the adventure of a lifetime and discovered amazing things deep inside the Earth. Professor Lidenbrock continued his studies with even more passion, and Axel was proud of their journey.

Ганс повернувся до Ісландії, щасливий, що допоміг у такій неймовірній пригоді.

Hans went back to Iceland, happy to have helped in such an incredible adventure.

Усі вони пам'ятали свою подорож до центру Землі до кінця життя.

They all remembered their journey to the center of the Earth for the rest of their lives.