De Geheime Taal van Kleine Cellen

Sahra werkte elke nacht alleen in het kleine laboratorium.

Сахра працювала наодинці в маленькій лабораторії щовечора.

Ze keek urenlang door haar microscoop.

Вона багато годин дивилася в свій мікроскоп.

De andere wetenschappers gingen om vijf uur naar huis.

Інші вчені йшли додому о п’ятій годині.

Maar Sahra bleef tot middernacht.

Але Сахра залишалася до півночі.

Ze bestudeerde kleine cellen die niemand begreep.

Вона вивчала крихітні клітини, яких ніхто не розумів.

Deze cellen waren heel vreemd.

Ці клітини були дуже дивні.

Ze bewogen in cirkels.

Вони рухалися по колу.

Ze veranderden van kleur van blauw naar groen.

Вони змінювали колір із синього на зелений.

Soms verdwenen ze helemaal.

Іноді вони зникали повністю.

Haar baas Dr. Miller geloofde haar rapporten niet.

Її начальник, доктор Міллер, не вірив її звітам.

Hij zei dat de cellen gewoon stof of vuil waren.

Він казав, що ці клітини — просто пил або бруд.

Hij zei tegen Sahra dat ze moest stoppen met tijd verspillen.

Він сказав Сахрі перестати марнувати час.

Maar Sahra wist dat er iets belangrijks gebeurde.

Але Сахра знала, що відбувається щось важливе.

Op een dinsdagavond bereidde Sahra een nieuw monster voor.

Одного вівторкового вечора Сахра підготувала новий зразок.

Ze legde het voorzichtig onder de microscoop.

Вона обережно помістила його під мікроскоп.

Toen keek ze door het oculair.

Потім вона подивилася в окуляр.

Wat ze zag deed haar hart snel kloppen.

Те, що вона побачила, змусило її серце битися швидше.

De cellen waren iets aan het bouwen.

Клітини щось будували.

Ze werkten samen als kleine bouwvakkers.

Вони працювали разом, як крихітні будівельники.

Eerst maakten ze kleine vierkantjes.

Спочатку вони зробили маленькі квадрати.

Toen verbonden ze de vierkanten met elkaar.

Потім вони з’єднали квадрати між собою.

Al snel maakten ze een perfecte driehoek.

Невдовзі вони створили ідеальну форму трикутника.

Sahra schreef alles op wat ze zag.

Сахра записала все, що бачила.

Ze maakte veel foto's.

Вона зробила багато фотографій.

Ze mat de driehoek met speciale hulpmiddelen.

Вона виміряла трикутник спеціальними інструментами.

Hij was precies twee millimeter breed.

Він був завширшки рівно два міліметри.

De volgende ochtend liet Sahra haar foto's aan Dr. Miller zien.

Наступного ранку Сахра показала свої фото доктору Міллеру.

Hij keek er lang naar.

Він довго на них дивився.

Zijn gezicht werd heel ernstig.

Його обличчя стало дуже серйозним.

Hij belde meteen drie andere wetenschappers.

Він одразу покликав ще трьох вчених.

"Dit verandert alles wat we weten," zei Dr. Miller zachtjes.

"Це змінює все, що ми знаємо", — тихо сказав доктор Міллер.

"Deze cellen kunnen samen denken en plannen."

"Ці клітини можуть думати й планувати разом."

Maar toen ze terugkwamen in het laboratorium, was er iets mis.

Але коли вони повернулися до лабораторії, щось було не так.

De driehoek was verdwenen.

Трикутник зник.

De cellen bewogen weer willekeurig.

Клітини знову рухалися хаотично.

Ze leken op normale, saaie cellen.

Вони виглядали як звичайні, нудні клітини.

Dr. Miller schudde verdrietig zijn hoofd.

Доктор Міллер сумно похитав головою.

Hij liep teleurgesteld weg.

Він пішов розчарований.

De andere wetenschappers volgden hem.

Інші вчені пішли за ним.

Ze dachten dat Sahra een fout had gemaakt.

Вони думали, що Сахра припустилася помилки.

Sahra voelde zich erg gefrustreerd en alleen.

Сахра почувалася дуже розчарованою й самотньою.

Ze ging aan haar bureau zitten.

Вона сіла за свій стіл.

Ze legde haar hoofd in haar handen.

Вона сховала голову в долонях.

Misschien was ze toch gek.

Можливо, вона й справді була божевільною.

Toen hoorde ze een piepklein geluid.

Потім вона почула крихітний звук.

Het kwam van de microscoop.

Він долинав із зони біля мікроскопа.

Ze keek snel weer door het oculair.

Вона швидко знову подивилася в окуляр.

De cellen waren weer aan het werk.

Клітини знову взялися до роботи.

Deze keer bouwden ze een kleine cirkel.

Цього разу вони будували маленьке коло.

Maar er was nu nog iets anders.

Але тепер ще щось було інакше.

Een cel gloeide fel geel.

Одна клітина світилася яскраво-жовтим.

De gele cel bewoog langzaam naar de rand.

Жовта клітина повільно рухалася до краю.

Hij stopte precies bij de microscooplens.

Вона зупинилася прямо біля лінзи мікроскопа.

Toen begon hij te knipperen als een gloeilamp.

Потім вона почала блимати, як лампочка.

Sahra besefte plotseling de waarheid.

Сахра раптом зрозуміла правду.

De cellen wisten dat ze naar hen keek.

Клітини знали, що вона за ними спостерігає.

Ze werkten alleen als ze alleen was.

Вони працювали лише тоді, коли вона була одна.

Ze probeerden met haar te communiceren.

Вони намагалися спілкуватися з нею.

Ze pakte haar notitieboekje en begon snel te schrijven.

Вона схопила свій зошит і почала швидко писати.

Dit was de grootste ontdekking in de wetenschappelijke geschiedenis.

Це було найбільше відкриття в історії науки.

Maar ze moest het wel voorzichtig bewijzen.

Але вона мала довести це обережно.

Ze had beter bewijs nodig dan foto's.

Їй потрібні були кращі докази, ніж фотографії.

Sahra glimlachte en bereidde nog een monster voor.

Сахра посміхнулася й підготувала ще один зразок.

Ze zou weer de hele nacht blijven.

Вона знову залишиться на всю ніч.

Ze zou hun geheime taal leren.

Вона вивчить їхню таємну мову.

Morgen zou ze de wereld voor altijd veranderen.

Завтра вона змінить світ назавжди.

De gele cel knipperde drie keer.

Жовта клітина блимнула тричі.

Toen begon het iets nieuws te bouwen.

Потім вона почала будувати щось нове.