Таємна мова крихітних клітин

Сахра працювала наодинці в маленькій лабораторії щовечора.

Sahra werkte elke nacht alleen in het kleine laboratorium.

Вона багато годин дивилася в свій мікроскоп.

Ze keek urenlang door haar microscoop.

Інші вчені йшли додому о п’ятій годині.

De andere wetenschappers gingen om vijf uur naar huis.

Але Сахра залишалася до півночі.

Maar Sahra bleef tot middernacht.

Вона вивчала крихітні клітини, яких ніхто не розумів.

Ze bestudeerde kleine cellen die niemand begreep.

Ці клітини були дуже дивні.

Deze cellen waren heel vreemd.

Вони рухалися по колу.

Ze bewogen in cirkels.

Вони змінювали колір із синього на зелений.

Ze veranderden van kleur van blauw naar groen.

Іноді вони зникали повністю.

Soms verdwenen ze helemaal.

Її начальник, доктор Міллер, не вірив її звітам.

Haar baas Dr. Miller geloofde haar rapporten niet.

Він казав, що ці клітини — просто пил або бруд.

Hij zei dat de cellen gewoon stof of vuil waren.

Він сказав Сахрі перестати марнувати час.

Hij zei tegen Sahra dat ze moest stoppen met tijd verspillen.

Але Сахра знала, що відбувається щось важливе.

Maar Sahra wist dat er iets belangrijks gebeurde.

Одного вівторкового вечора Сахра підготувала новий зразок.

Op een dinsdagavond bereidde Sahra een nieuw monster voor.

Вона обережно помістила його під мікроскоп.

Ze legde het voorzichtig onder de microscoop.

Потім вона подивилася в окуляр.

Toen keek ze door het oculair.

Те, що вона побачила, змусило її серце битися швидше.

Wat ze zag deed haar hart snel kloppen.

Клітини щось будували.

De cellen waren iets aan het bouwen.

Вони працювали разом, як крихітні будівельники.

Ze werkten samen als kleine bouwvakkers.

Спочатку вони зробили маленькі квадрати.

Eerst maakten ze kleine vierkantjes.

Потім вони з’єднали квадрати між собою.

Toen verbonden ze de vierkanten met elkaar.

Невдовзі вони створили ідеальну форму трикутника.

Al snel maakten ze een perfecte driehoek.

Сахра записала все, що бачила.

Sahra schreef alles op wat ze zag.

Вона зробила багато фотографій.

Ze maakte veel foto's.

Вона виміряла трикутник спеціальними інструментами.

Ze mat de driehoek met speciale hulpmiddelen.

Він був завширшки рівно два міліметри.

Hij was precies twee millimeter breed.

Наступного ранку Сахра показала свої фото доктору Міллеру.

De volgende ochtend liet Sahra haar foto's aan Dr. Miller zien.

Він довго на них дивився.

Hij keek er lang naar.

Його обличчя стало дуже серйозним.

Zijn gezicht werd heel ernstig.

Він одразу покликав ще трьох вчених.

Hij belde meteen drie andere wetenschappers.

"Це змінює все, що ми знаємо", — тихо сказав доктор Міллер.

"Dit verandert alles wat we weten," zei Dr. Miller zachtjes.

"Ці клітини можуть думати й планувати разом."

"Deze cellen kunnen samen denken en plannen."

Але коли вони повернулися до лабораторії, щось було не так.

Maar toen ze terugkwamen in het laboratorium, was er iets mis.

Трикутник зник.

De driehoek was verdwenen.

Клітини знову рухалися хаотично.

De cellen bewogen weer willekeurig.

Вони виглядали як звичайні, нудні клітини.

Ze leken op normale, saaie cellen.

Доктор Міллер сумно похитав головою.

Dr. Miller schudde verdrietig zijn hoofd.

Він пішов розчарований.

Hij liep teleurgesteld weg.

Інші вчені пішли за ним.

De andere wetenschappers volgden hem.

Вони думали, що Сахра припустилася помилки.

Ze dachten dat Sahra een fout had gemaakt.

Сахра почувалася дуже розчарованою й самотньою.

Sahra voelde zich erg gefrustreerd en alleen.

Вона сіла за свій стіл.

Ze ging aan haar bureau zitten.

Вона сховала голову в долонях.

Ze legde haar hoofd in haar handen.

Можливо, вона й справді була божевільною.

Misschien was ze toch gek.

Потім вона почула крихітний звук.

Toen hoorde ze een piepklein geluid.

Він долинав із зони біля мікроскопа.

Het kwam van de microscoop.

Вона швидко знову подивилася в окуляр.

Ze keek snel weer door het oculair.

Клітини знову взялися до роботи.

De cellen waren weer aan het werk.

Цього разу вони будували маленьке коло.

Deze keer bouwden ze een kleine cirkel.

Але тепер ще щось було інакше.

Maar er was nu nog iets anders.

Одна клітина світилася яскраво-жовтим.

Een cel gloeide fel geel.

Жовта клітина повільно рухалася до краю.

De gele cel bewoog langzaam naar de rand.

Вона зупинилася прямо біля лінзи мікроскопа.

Hij stopte precies bij de microscooplens.

Потім вона почала блимати, як лампочка.

Toen begon hij te knipperen als een gloeilamp.

Сахра раптом зрозуміла правду.

Sahra besefte plotseling de waarheid.

Клітини знали, що вона за ними спостерігає.

De cellen wisten dat ze naar hen keek.

Вони працювали лише тоді, коли вона була одна.

Ze werkten alleen als ze alleen was.

Вони намагалися спілкуватися з нею.

Ze probeerden met haar te communiceren.

Вона схопила свій зошит і почала швидко писати.

Ze pakte haar notitieboekje en begon snel te schrijven.

Це було найбільше відкриття в історії науки.

Dit was de grootste ontdekking in de wetenschappelijke geschiedenis.

Але вона мала довести це обережно.

Maar ze moest het wel voorzichtig bewijzen.

Їй потрібні були кращі докази, ніж фотографії.

Ze had beter bewijs nodig dan foto's.

Сахра посміхнулася й підготувала ще один зразок.

Sahra glimlachte en bereidde nog een monster voor.

Вона знову залишиться на всю ніч.

Ze zou weer de hele nacht blijven.

Вона вивчить їхню таємну мову.

Ze zou hun geheime taal leren.

Завтра вона змінить світ назавжди.

Morgen zou ze de wereld voor altijd veranderen.

Жовта клітина блимнула тричі.

De gele cel knipperde drie keer.

Потім вона почала будувати щось нове.

Toen begon het iets nieuws te bouwen.